Вот бы взять и распустить, да смотать в клубочки, И по новому связать, все свои годочки. Где бы мимо бы пройти, где остановиться... Все несчастья обойти, счастьем поделиться. Только богом недано нам такой свободы, Ни смотать, ни размотать- прожитые годы
Вперше з віршем
Ганни Петрівни Слюсарчук я познайомився
ще за часів Радянського союзу. Здається у далекому 1990 році в районній газеті «Подільський
край» було надруковано вірш «Моїм добрим
подругам» за підписом Г.Слюсарчук , с.Червоне. Я довго думав хто така ця жінка,
потім зрозумів що це наш економіст тодішнього колгоспу ім. Горького.
Її вірші та
оповідання я друкував вже пізніше у 2010- 12 рр. в краєзнавчому історико-
літературному альманасі «Моє село- моя колиска». І ось уже у січні 2015 –го Червонівська сільська
бібліотека невеличким тиражем надрукувала книгу під назвою «Квіти». Чекаємо
нових творів. Пропонуємо познайомитись ближче:
Мова
Звучить мелодія розмовна,
І пісня мелодійна, звучна,
Мов плід, насичена і повна –
Це – мова, справжня а не штучна.
Це наша, українська мова,
Про спів пташок і жито в полі,
Пиши мелодію до слова,
І пісня вийде мимоволі.
Звучить з зорею на світанку,
Прозоро споєна росою,
Щодня вдягає вишиванку,
Сяє дівочою косою.
Про все вона розповідає,
Ця найдорожча в світі мова.
Сонцем за обрієм сідає,
Неначе пісня колискова.
К В І Т И
Розквітає оселя в саду,
Ох краса прокидається знову,
Це про квіти сьогодні веду,
Незвичайну і милу розмову.
Квіти, квіти в городі цвітуть,
Підвіконня цвітуть і балкони,
Як же гарно дивитись усім,
На чудові і різні вазони.
Ох безмежна краса навкруги,
Кольори, що ні з чим незрівнянні,
Милуватися кожен спішить,
Вдень, увечері і на світанні.
Хризантема- осіння краса,
Червоніє, жовтіє, біліє,
Світить іскрою в ранці роса,
Від усього душа обімліє.
Ось рожевий, бузковий букет
Синьооке, малинове диво,
Помаранчеве- мов золоте,
Все цвіте неймовірно красиво.
Матуся
Люблю тебе, моя матусю,
В цілому світі ти найкраща,
На тебе я не надивлюся,
Струнка, красива, роботяща.
Молюсь за тебе я щоденно,
Цілую я невтомні руки.
Тобі вклоняюся доземно,
Не хочу нашої розлуки.
Матусю, ненько моя рідна,
З тобою нам найкраще жити,
Я обіцяю тебе люба,
Буду довіку я любити!
