Грабовецька сільська бібліотека: Червоне А мати ходить на курган

РІДНЕ СЕЛО

Моє село... Біленька хата,
І проти вікон квітне м'ята,
І соняхи стримлять рядками-
Неначе віхи над роками.
Струмок із джерела дзюркоче,
О, як сказать багато хоче-
Слова любові і привіту
До всього сонячного світу!
Від синіх волошок у житі
Ведуть у степ стежини биті.
Мене колись і привела
Одна до рідного села.
Шукала щастя я далеко.
Воно ж отут- в оцих лелеках,
В оцій розлогій борозні,
Що посміхається мені,
Й до себе, мов у казку, кличе,
І щастя на майбутнє зиче!..
(Наталія Андрух)