Шановний Петро
Олексійович, пане голова Верховної Ради
України, шановні народні депутати!
19 .05. 2016. було підписано постанову №4085, у якій Ви
плануєте перейменувати наше село Червоне, що у Барському районі на Вінниччині
на село Грабівці. Цю назву воно носило ще у 1599 році. Згідно з історичними джерелами воно було назване колись на честь
пана Івана Грабовецького, якому ці землі подарувала польська шляхта. І нічого
доброго у тих панів не було, бо було тоді кріпосне право і люди дуже
натерпілися від них.
Минали століття, змінювались історичні епохи. Значних
змін зазнавало і наше Червоне. Було воно під владою Литви і Польщі, бачило
турецьку неволю, сповна відчуло гніт російського панування. Кріпацтво, панщина,
важка доля селянства- усе це викликало антифеодальну боротьбу, участь у якій
брали селяни Червоного.
Пережило й село революційні події 1917 року.
22 липня 1922 року село отримало нову назву замість
Грабівців воно стало Червоним, потім зазнало колективізацію і голодомор 33-го,
відправляло своїх синів на бій з фашистами.
Закінчилась війна і селяни взялись за відбудову. У 1949
році відкрили сільську бібліотеку. Хоча ще у 1921 році тут працювала школа і
хата читальня.
У 1957- збудували першу в районі електростанцію. У 50-х
місцеве господарство було мільйонером- мало прибутки і з поля і з ферми, і з
саду. На жаль, негативною виявилася стратегія укрупнення колгоспів, як це
практикувалось впродовж 60-х років. Саме тоді Червоне увійшло до складу одного
великого господарства і стало бригадним.
1990 рік місцеві селяни вважають переломним. Колгосп
очолив Микола Вовк і, здавалося б, безперспективне село отримало друге життя.
Агрофірма «Колос» була одною з найпотужніших підприємств
області. За роки його господарювання було повністю оновлено машинно-тракторний
парк, збудовано склади для зерна та хімічних засобів, два гаражі, зведено 5
будинків для молодих спеціалістів, прокладено 6 кілометрів доріг з твердим
покриттям, працювала своя пекарня, цех по виробництву сиру «Косичка», дитячий
садочок «Берізка», школа, відділення зв’язку, відділення Ощадбанку, клуб та
бібліотека.
Зараз тут знаходяться дві потужні агрофірми- «Вікторія»
та «КОРНЕР».
15 лютого 2016 року в приміщенні сільського клубу
відбулися збори. На порядку денному було єдине питання: «Про перейменування
села». Усі присутні одноголосно проголосували за те, щоб перейменувати село
Червоне, як тодішній колір революції у Червоне- як символ червоного маку,
символ червоної калини, один з кольорів веселки, колір крові, яку пролили наші
батьки, діди, прадіди, крові, яку проливають наші діти на Сході країни.
Просимо Вас
змінити лише етимологію назви нашого села. Адже навіть старожили пояснюючи
своїм дітям та онукам назву, розповідали, що при в`їзді в село є висаджена алея
черешень, які влітку радують червоними ягодами, а восени вкриваються яскраво-
червоним листям, що, наче стрічка з
віночка україночки, розвівається на
вітру.
Усі люди , що
проживають тут, народилось у Червоному і мають лише гарні спогади та асоціації з цією назвою.
Ми дуже просимо
Вас, шановні депутати, перейменувати
наше Червоне у Червоне, надавши назві нового змісту.
Дякуємо за розуміння!
ДОДАТКИ: 1. Розпорядження №6 по Каришківській сільській
раді «Про перейменування села Червоне у Червоне».
2. Етимологія назви села Червоне.
3.Витяг з протоколу загальних зборів жителів села Червоне (Сходу села)
від 15.02.2016 р.
4. Підписи односельчан, які просять про перейменування села Червоне у село
Червоне, змінивши етимологію назви на
9-ти аркушах.
5. Ксерокопія статті у газеті «Подільський край» від 19 лютого 2016
року.
