Доповідь на V Міжнародну науково-практичну
конференцію «Усноісторичні дослідження: сучасні тенденції, напрямки та перспективи»
Автор: Фрецюк Сергій Миколайович,
бібліотекар
с. Червоне (Грабівці) Барського району
З історії однієї сільської бібліотеки
Анотація: досліджується
історія Червонівської сільської бібліотеки Барського району (нещодавно с.
Червоне перейменовано у Грабівці) від витоків її створення у І пол. ХХ ст.
до сьогодення. Використано спогади
жителів громади, які мали безпосереднє відношення до книгозбірні.
Ключові слова: сільська бібліотека, історія
бібліотеки, село Червоне (Грабівці), бібліотечні
послуги.
У пропонованому дослідженні простежується історія публічної бібліотеки с.
Грабівці (донедавна с. Червоне) Барського району. Його автор, який працює
бібліотекарем у цій публічній бібліотеці, віднайшов у Вінницькому державному
архіві дані про те, що ще у 1921 році у Червоному
працювала школа і хата-читальня. [1]
Майже
через три століття, невдовзі після закінчення лихоліття Другої світової війни, 21
грудня 1949 року у селі засновується бібліотечний заклад нового типу – сільська
книгозбірня. Книжковий фонд стартував з кількості півсотні екземплярів, а згодом
досяг показника 2, 5 тисячі.
Інвентарна
книга Червонівської бібліотеки розпочинається записом: «21 грудня 1949
року № 1. Панас Мирний. Серед степів.– Київ,
1949.» До речі, ця книга і нині зберігається у цій бібліотеці як реліквія. [2]
Чимало у справі поповнення літератури допомагали односільчани, що приносили в дар власні книги. У
період з березня 1953 р. по
кінець травня 1968 р.
Червонівський колгосп ім. Горького придбав для бібліотеки 1725 книг. [3, с.31]
Близько трьох
десятків
років у цій бібліотеці працювала
моя мати Фрецюк
Павліна Степанівна, яка закінчила
Тульчинське училище культури.
25
липня 1984 року за довголітню добросовісну працю
від імені
Президії
Верховної
Ради
СРСР
рішенням Вінницької обласної Ради народних депутатів вона нагороджувалась медаллю
«Ветеран труда».
Бібліотека, і передусім у сільській місцевості,
спільно з клубом, школою і дитячим садком є важливими закладами виховання
людини, формування її особистості. У бібліотеці кожен житель громади має змогу
проконсультуватись з приводу пошуку потрібної інформації, вибрати собі видання
до душі, розширити світогляд і сферу інтересів. Бібліотечний працівник, у свою
чергу, має бути людиною творчою, ініціативною, захопленою своєю роботою,
зацікавленою в тому, щоб кожен користувач отримав тут задоволення від
знайомства з новим, поспілкувався духовно, відпочив душею. [4]
Спілкуючись
з односільчанами, я зібрав цікаві свідчення з історії цієї книгозбірні. Одним з
таких є спогади жительки Стратій Надії: «Ми з Павліною Степанівною дружили все
життя. Концерти були, були бесіди, проводили репетиції вистав, таких як «За двома
зайцями» Михайла Старицького, «Мартин Боруля» Карпенка-Карого, «Фараони» О.
Коломійця… Виступали у сусідніх селах Каришкові, Перепільчинцях. Співали і
вірші розказували. Було, що приїздив до нас на заходи і начальник з відділу
культури.»
Наймасовіші
тематичні вечори для молоді того часу були присвячені Дню народження В. Леніна
і Дню перемоги. До 12-ї години ночі (а то і до першої по опівночі) грав на
гармошці житель Віктор Білокур. Було дуже весело, багатьох переповнювало
почуття піднесення та ейфорії причетності до масштабних процесів розвитку
соціалістичної країни.
Поруч
з бібліотекою були клумби з чорнобривцями, за якими старанно доглядали. Колгоспне
життя вирувало, тож носили на поля, на ферму, на тракторний стан свіжі газети
та журнали, щоб у період обідньої перерви трудівники могли переглянути новини. [5]
Прусак
Світлана Євгенівна, 1939 року народження згадує про попередницю моєї матері на
посаді бібліотекаря Надію Гребенюк:
«Завклубом
у тих роках працювала Надія Ліщенко, яка разом з твоєю матір’ю у 1957 році
закінчила школу, потім мати пішла навчатись у Тульчинське училище культури, яке
закінчила у 1961 році. По закінченню прийняла Червонівську сільську бібліотеку
після Гребенюк Надії і працювала тут довгий час. Разом із завклубом ми ходили
на тік, на ферму, носили кореспонденцію, робили червоні куточки, проводили
бесіди з працівниками полів та ферми. Таких працівників, як вони, більше не
було. Вони і танцювали, і виступали. Я також з ними виступала, був гарний у нас
хор. Як каже моя сусідка, «такого вже не буде, як було.» Вистави і п`єси ставили, і чого тільки не було... Дуже гарно було! Я танцювала
тільки з Анатолієм Вербицьким. Ми ходили виступати на олімпіаду в старий клуб у Копайгород,
заночували там, бо пішов великий дощ, а нам додому потрібно було пішки йти 7 кілометрів.
То був 1957 рік.
До
Дня народження Леніна ми організовували суботник. Микола Закревський, я, твоя мати,
Надія Закревська, Володимир Стратій, Ганя Андрушенко, колишня завфапом у
Червоному посадили частину черешневої алеї біля дороги, що веде до траси
Могилів-Подільський – Вінниця. Молоді черешні брали в урочищі Березина, там їх
копали і тракторцем привозили, так що частина алеї аж до яру посаджена нами. Липи
біля клубу та бібліотеки посадив Семен Дерев’янко на прізвисько Божеєдиний, сам
посадив їх та доглядав. Прізвисько таке отримав, тому що мав звичку весь час
говорити: «Боже єдиний, спаси мене.
Проводили
українські вечорниці, свято Івана Купала… Усе було чудово. Збирали частину
колективу і йшли на ферму, тік, тракторний стан. Чи то був початок жнив, чи
обжинки, проводили літературно-музичні композиції, читали вірші, танцювали».
Цікавими
є спогади жительки Посполітак Аделі Мар`янівни,
1937 року народження: «Молодіжні
вечори проводили кожен тиждень. Олександра Прусака просили грати на гармошці,
бо музики не було тоді ніякої. Хлопці ходили за ним додому й приводили до
клубу. Не платили йому за музику ні грошми, ні могоричами. Старий клуб наш
знаходився на тому ж місці, що й теперішній. У ньому був магазин, маленький зал
і дві кімнатки – одна для завклубом, інша – для бібліотеки. Там працювала Надія
Гребенюк, а після неї – твоя мама. Я
працювала дояркою тоді. У старому клубі крутили кіно. Приїздила машина з села
Українське, ставили на вулиці дизель-двигун, що виробляв електрику і демонстрували
фільми. Якщо були такі кіна як «Тарзан», то нас малих пускали (квиток коштував
копійки). А якщо показують ті, де двоє
цілуються, нас не пускали, казали, що тільки після 18-ти років.
У
старому клубі замість стільців стояли прості лавки. Мені запам`ятався концерт, коли з Вінниці
приїхали бандуристи. Клуб – мала хатинка, був повністю набитий людьми. І сиділи,
і стояли: яблуку не було де впасти.» [7]7
У
далекому 1979 році, коли було завершено капітальний ремонт червонівського
сільського клубу, було добудовано велике світле, сонячне приміщення бібліотеки.
[8] Тут на новеньких
стелажах «комфортно» розташувалися книги для дітей і старшокласників, книги для
дорослих та спеціалістів сільського господарства. Площа
бібліотеки мала 80 метрів квадратних.
«Я
тоді навчалась у 7-му класі і пам`ятаю, як із приміщення сільської школи, де
тимчасово знаходилась бібліотека на період ремонту, на маленькому тракторі
дядько Міша Паращук перевозив книги, їх було багато-багато…»,– свідчить грабівчанка
Лариса Влад, директор дошкільного навчального закладу «Бджілка». [9]
На
посаді бібліотекаря Червонівської сільської бібліотеки я, автор статті Сергій
Фрецюк, працюю з 1993 року.
Нагороднюк
Марія Михайлівна, 1960 року народження, зауважує: «Я пам`ятаю липень 1995 року.
В село Червоне з’їхалася бібліотечна спільнота району. Тут проходив семінар
«Сільська бібліотека: проблеми і перспективи». Працювала я тоді секретарем
Каришківської сільської ради, до якої належить і наше село. Цікавою була і
зустріч з місцевою поетесою Наталією Андрух, яка читала вірші про село, поле,
кохання, розповідала про свій життєвий і творчий шлях. На завершення проходило літературне
свято «Нашому роду – нема переводу!». [10]
Після
того, як директор місцевої агрофірми «Вікторія» Микола Вовк подарував Червонівській
сільській бібліотеці комплект комп`ютерного обладнання, в її стінах з 2014 року
надаються бібліотечні послуги з вільним доступом до мережі Інтернет. Бібліотека
допомагає користувачам в організації он-лайнового пошуку інформації. Багато
кому це допомагає більше дізнатися про секрети насадження та догляду за плодовими
та квітковими рослинами. Більшість з них власники приватних господарств, які
протягом багатьох років займаються вирощуванням та збутом своєї власної
сільгосппродукції. Бібліотека забезпечує
спілкування користувачів даної групи з іншими власниками присадибних
ділянок, що сприяє обміну досвідом. [11]
А ще
у нас є чудовий краєзнавчий народознавчий куточок, де зібрані речі ужиткового
мистецтва: колекцію стародавньої вишивки, ткацтва, гончарства, картини,
предмети повсякденного побуту подолян. Куточок постійно поповнюється такими виробами.
[12]
Закінчити
публікацію хочу рядками власного вірша «Моя
робота»:
Ні
дня без книги!
Всі
сьогодні знають:
Ріка
бере початок з джерела.
Любов
і мудрість,
Творчість
та наснагу
Несуть
в цікавих книгах два крила.
Я
так закоханий в свою роботу,
Захоплений
цікавим ремеслом,
Що
навіть і не чую, як хтось каже:
«Не
чоловічим зайнятий трудом».
Бібліотека
була й завжди буде!
Священний
храм живих, народних слів.
Шевченка
люблять і читають люди,
Й
усіх літературних мудреців.
І не
потрібно бути розумнішим,
Щоби
пізнать минувшину свою.
Живу
наснагу передай ще іншим,
І
мудрість, й розум, і любов свою! [13, с.148]
Використані джерела та література:
1.Фрецюк, С. Невідоме про Червоне/
Сергій Фрецюк// Поділ. край.– 2008.– 8 жовт.
2. Фрецюк,
С. Червонівська бібліотека: минуле і сучасне/ Сергій Фрецюк// Поділ. край.– 1994.–
2 лип.
3. Вінниччина бібліотечна.–
Вінниця, 2003.– 232 с.: іл.
4. Змістовний семінар// Поділ.
край.– 1995.– 11 лип.
5. Спогади Стратій Надії Івнівни,
1939 року народж.
6. Спогади Прусак Світлани
Євгенівни, 1939 року народж.
7. Спогади Посполітак Аделі Мар`янівни,
1937 року народж.
8. Фрецюк,
С. М. Черемшина/ Червон. сіл. б-ка: електрон. ресурс// Режим доступу: http://chervonivskalib.blogspot.com/2016/04/blog-post_20.html.
Назва з екрана.
9. Спогади Влад Лариси Петрівни,
1966 року народж.
10. Новини культури області: факт рев`ю//
Камертон-ікс.– 1995.– 17 серп.
11.
Фрецюк, С. Інтернет у бібліотеці/ Червон. сіл. б-ка: електрон. ресурс// Режим
доступу: http://chervonivskalib.blogspot.com/2014/06/blog-post_17.html.
Назва з екрана.
12. Фрецюк, С. Урок
народознавства у сільській бібліотеці/ Сергій Фрецюк// Поділ. край.– 2013.– 14
черв.
13. Поезія, що задзвеніла в тиші:
зб. поет. творів працівників бібліотек Вінниччини/ Упоряд. і автор вступ. ст.
В. М. Дубовий.– Вінниця, 2005.– 160 с.
