…Колгоспники добре розуміли, що хоч врожай вони виростили і непоганий,але хліба їм не дадуть,бо його забере держава.А те, що залишиться після виконання планів хлібозаготівлі, здача натуроплати МТС, повернення боргів, відбору посівного насіння,-по грамах розподілятимуть на зароблені трудодні.Хлібороби прирікали на голод. Незадоволення серед селян зростало. Про це постійно доповідали партійним органам працівники МДБ. Колгоспник с.Червоне Копайгородського району К.С.Мацко, наприклад, звертався до демобілізованих із Радянської Армії, які працювали на збиранні врожаю, з такими словами: «Вы воевали за Советскую власть, а что завоевали? Вот видите, урожай хороший, но вы хлеба кушать не будете, нам его не дадут. Для того, чтобы рассчитаться с государством, надо оплатить не меньше как два таких урожая…» Хтось із присутніх намагався заперечити, на що Мацко відповів: «Это неправда, людям жизни не будет до тех пор, пока будут существовать колхозы…»…*
---------------
І.Г.Шульга.Голод на Поділлі, Вінниця, 1993.
